Робота з текстом.

Тарас Шевченко й сучасність

(1—6) Доля відбила на нашому поколінні знаменну й прикметну печать: йому випало жити у вимогливу й високу пору визначальних змін, працювати й самоутверджуватися в час великих звершень. Кожен день цього відповідального періоду мимоволі набуває історичної ваги й значущості. Сьогодення для нас є не просто часом нинішнім, а й самою історією — пророчою й одухотвореною. Ми приречені вдивлятися не лише в минуле, а й у явища, яким ми є творцями й свідками, збирати все, з’ясовуючи саму сутність історичного процесу.

(7—9) Усвідомлення значення етапних подій нашої історії, звернення до велетів національного духу, вшанування їх є виправданим, необхідним і обов’язковим знаком власного самовизначення й осмислення свого минулого та сьогодення.

(10—14) Важко назвати поета, який би стільки значив у житті свого народу, як Тарас Шевченко. Печать Шевченкового духу лежить на всіх ділах і діях, на всіх сторонах суспільного й культурного розвитку українського народу. Тільки геній Тараса Шевченка з його самопожертвою, всеосяжною любов’ю до України зумів залучити всі скарби народного духу, всю героїку народної історії до процесу національного відродження.

(15—18) Тарас Григорович Шевченко народився в час, коли трагічно завершилося чергове коло нашої історії. Коли вже відбуяла перша хвиля молодої, романтичної сили української нації. Позаду — дзвін шабель у Дикому полі, лопотіння козацьких хоругв під Царгородом, тупіт копит коней Петра Дорошенка під Москвою, крякання воронів над бусурманськими черепами в запорізькій ковилі.

(19-22) Позаду була слава Жовтих Вод, судьбище Переяслава. Далі — моторошна Руїна української державності, української душі й духу. З козацької руки вибито лицарську шаблю, а гетьманську булаву перетворено на забавку. Державні знамена розірвано на онучі. У нас лишилося лише Слово. Воно чекало на свого апостола.

(23-26) Отож, коли на папір лягли рядки «Причинної» — «Реве та стогне Дніпр широкий...» — розпочалася зовсім нова, для багатьох незбагненна й досі, історія нашого національного духу й нашої державності. Вона потужно пульсувала, до знемоги боролася за самозбереження саме у Слові. У слові Тараса Шевченка: «...возвеличу Малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх Поставлю слово...»

(27—32) І одразу приходить на думку біблійне: «На початку було Слово...» Ця істинна даність відвічна, але пророцтво її відчувають і послуговуються нею лише одиниці. На той час із метою власного порятунку нація вже не здатна була висунути Воїна — Організатора силового захисту. Нація для свого порятунку потребувала іншого — відродження Духу. Шевченко і з’явився як поет, чиє слово наділене досі небувалою енергетичною силою, здатною відродити Дух нації. Суспільство є втіленням Слова, а Слово — виразник суспільства.

(33-35) Україна — унікальне явище в світовій історії, коли нація й держава завдячують своєму існуванню одній людині — Тарасові Шевченку. А щоб стати тим, ким він став, Шевченко пройшов жорсткі випробування на національну зрілість.

(36-39) Шевченкова творча спадщина — це ціла академія для нашого народу, якій може по-доброму позаздрити будь-який люд світу. У цій академії сконцентровано все: наша мова, історія, звичаї та традиції, наша мораль, етика й естетика, національна філософія, основи українознавства й державотворення, найвища наша духовність; наше минуле, сучасне і майбутнє.

(40—43) Нащадок уярмлених козаків, він оспівав козацьку волю, вольний козацький дух, у козацтві бачив запоруку вільної праці на вільній землі, закликав поневолених, безправних українців пригадати, як батьки боронили волю, допомагав українцям зрозуміти самих себе, збагнути свою суверенну національну особливість, яку ми й сьогодні ніяк не збагнемо.

(44—46) Шевченко один був спроможний обміряти своїм генієм усе українське життя, усю нашу історію. Отакої любові до рідної землі він учив нас: «Свою Україну любіть, Любіть її... Во врем’я люте, В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть».

(47—51) Тому ми й сьогодні кличемо його на допомогу, кличемо на наші тяжкі перехрестя, шукаємо в ньому порятунку, просимо поради. Адже це він знайшов ту істину, яка не дала нації загинути, — істину національно-визвольної боротьби, яку втілив у формулі: «Кайдани порвіте!» Тобто — знайдіть себе, підніміться до рівня вільних людей. Не гніться, прозріте: імперія ця ница, її правителі — жорстокі й несправедливі.

(52-54) Вплив Тараса Шевченка на формування свідомості, світогляду нації — неоціненний, незбагненний. У тих страшних умовах він був вільний душею і вчив цього інших. Ми всі виховані Шевченком. От чи всі виховані?!..

(55-57) Розмова про Шевченка як національного поета й національного месії, і як першого Достойника Честі в Україні потребує підсумкової його характеристики. Навряд чи можна ще щось додати до висновку, який свого часу зробив Іван Франко у своїй «Посвяті»:

(58—64) «Він був сином мужика — і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком — і вказав нові, світлі й вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він поневірявся під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі на ржу, ані його любов до людей — у ненависть і погорду, а віри в Бога — у зневіру, песимізм. Доля не шкодувала йому страждань, але не пожаліла втіх, що били зі здорового джерела життя.

(65-67) Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і все- розквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець усе наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко». (За К. Панасюк)

802 слова

1. В основі заголовка лежить логічне відношення

А протиставлення

Б причиново-наслідкове

В зіставлення

Г взаємовиключення

2. Перший абзац відіграє в композиції тексту роль

А тези подальшого міркування

Б вступу до викладу

В визначення поняття

Г показ позиції автора

3. Основна ідея тексту найточніше виражена реченням

А Усвідомлення значення етапних подій нашої історії, звернення до велетів національного духу, вшанування їх є виправданим, необхідним і обов’язковим знаком власного самовизначення й осмислення свого минулого та сьогодення. (7—9)

Б Шевченкова творча спадщина — це ціла академія для нашого народу, якій може по-доброму позаздрити будь-який люд світу. У цій академії сконцентровано все: наша мова, історія, звичаї та традиції, наша мораль, етика й естетика, національна філософія, основи українознавства й державотворення, найвища наша духовність, наше минуле, сучасне і майбутнє. (36-39)

В Шевченко один був спроможний обміряти своїм генієм усе українське життя, усю нашу історію. Отакої любові до рідної землі він учив нас: «Свою Україну любіть, Любіть її... Во врем’я люте, В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть». (44—46)

Г Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець усе наново збуджуватимуть його твори. (65—67)

4. Слово кріпак (рядки 58—64) означає

А наймит

Б виборна службова особа, що обіймала одну з адміністративно-військових посад в Україні в XVII-XXVIII століттях

В поміщик у старій Польщі, Литві, Україні

Г особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин

5. Прикметник ница в реченні «Не гніться, прозріте: імперія ця, ница, її правителі — жорстокі й несправедливі» (рядки 47—51), можна замінити словом

А бідна

Б суперечлива

В негідна

Г незрозуміла

6. Текст належить до стилю мовлення

А наукового

Б офіційно-ділового

В розмовного

Г публіцистичного

7. Укажіть рядок, у якому подано ознаки стилю тексту.

А Уживання термінів, логічність, точність, обґрунтованість викладу

Б широке використання побутової лексики, емоційно забарвлених і просторічних слів, неповних речень

В пристрасність викладу, наявність окличних речень, питань, уживання суспільно-політичної лексики, емоційно-забарвлених слів

Г переважання стилістично нейтральних мовних засобів, уживання канцелярської лексики, точний виклад

8. Текст за типом мовлення є

А описом

Б розповіддю

В роздумом

Г роздумом з елементами опису

9. Правильно визначено тему тексту в рядку

А роль генія Тараса Шевченка в боротьбі за незалежність України

Б роль Тараса Шевченка в культурному відродженні українства

В усвідомлення ролі творчості Тараса Шевченка

Г ушанування пам’яті Тараса Шевченка

10. У реченні «Він був сином мужика — і став володарем у царстві духа» (рядок 58) є

А гіпербола

Б антитеза

В алегорія

Г уособлення

11. Фразеологізм приходить на думку в реченні «І одразу приходить на думку біблійне: “На початку було Слово...”» (рядок 27) означає

А виникає бажання

Б пригадується

В робиться висновок

Г цитується

12. Остап Вишня про Кобзаря сказав так: «Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю». Підтвердьте цю думку, використавши зміст наведеного тексту.

___________________________________________________________________________